Парламент ухвалив у першому читанні законопроект щодо безоплатного виділення землі для ведення сімейних фермерських господарств. Чи не використають можливість прибрати землю до рук місцеві олігархи через підставних осіб? Чи передбачена в законі певна протидія таким схемам? Що в законопроекті позитивного, а за що можна критикувати? Чи є можливості обійти заборону на передачу в оренду чи перепродаж таких земельних наділів, яку пропонує законопроект? На запитання www.ubr.ua відповідає Ігор Фомічов, старший юрист ЮКК «Де-Юре», адвокат.  

22 травня ц.р. Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону «Про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення і розвитку сімейних фермерських господарств та припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності».

Законопроект направлений на впровадження механізмів розвитку сімейного фермерства, орієнтованого на органічне землеробство, нішеві культури, тваринництво, овочівництво, садівництво, виноградарство. Важливий момент – не йдеться про витрати з місцевих бюджетів. Навпаки, завдяки новим сімейним фермерським господарствам, зареєстрованим на території громад, де розташована земля, забезпечуватиметься надходження податків до місцевих бюджетів, а також створюватимуться нові робочі місця у сільській місцевості.

Основним джерелом земель для розвитку сімейних фермерських господарств мають стати сільськогосподарські угіддя державної та комунальної власності, які перебувають у запасі (не надані у власність та користування).

Законопроект передбачає ряд нововведень для досягнення названих цілей. Так, пропонується обмежити коло громадян, які мають право на безоплатне одержання від держави та територіальної громади земельних ділянок у приватну власність. До таких осіб відносять деякі категорії соціально незахищених осіб та громадян, які мають певні заслуги перед державою (вчителі, лікарі, учасники війни, антитерористичної операції, ліквідації Чорнобильської АЕС, їхні сім’ї і т.д.), а також власників будівель та споруд сільськогосподарського призначення, які розташовані на земельній ділянці.

З одного боку такі нововведення повинні стимулювати підвищення престижності професій соціальної сфери. Однак при цьому не встановлено чітких вимог до таких осіб: вичерпний перелік посад, а також вимоги до мінімального стажу роботи в соціальній сфері та кількість років, яку особа повинна відпрацювати після приватизації земельної ділянки. Цілком можливо, що на відповідні посади люди будуть працевлаштовуватися тільки для того, аби отримати наділ,а після звільнятимуться з місця роботи.

Новий законопроект не вирішує проблемне питання. На законодавчому рівні відсутній порядок використання цього переважного права, а тому немає і механізму захисту від подібного свавілля чиновників.

На практиці цей процес в основному супроводжується корупцією. Здебільшого земельні ділянки (особливо для ведення особистого селянського господарства) приватизуються громадянами не для ведення господарської діяльності, а для подальшого перепродажу, передачі в довгострокову оренду іншим суб’єктам, часто – із зміною цільового призначення ділянок. На жаль, новий законопроект не вирішує цієї проблеми, а значить, залишає можливості для земельних зловживань.

Як стимулювати розвиток фермерського господарства? Законопроект пропонує встановити 7-річну заборону на відчуження земельних ділянок, які одержані громадянами в порядку безоплатної приватизації, передачу їх в користування третім особам, зміну їх цільового призначення. На мою думку, такі обмеження ускладнюють продаж приватизованої земельної ділянки, проте не вирішують проблему в цілому.

Так, наприклад, «місцевий олігарх» пропонує людині, яка відповідає новим вимогам закону, свою підтримку, щоб «правильна особа» пройшла процедуру приватизації земельної ділянки. Звісно, після завершення приватизації підставна людина зобов’язана передати ділянку в користування «місцевому олігарху», з подальшим переоформленням на замовника цієї «операції» за певну винагороду. З огляду на досить скромні доходи працівників соціальної сфери в сільській місцевості – вони не будуть проти додаткового заробітку.

Законопроектом встановлені обмеження щодо земельних ділянок, одержаних в оренду на земельних торгах для створення та розвитку фермерського господарства. Йдеться провикористання землі лише для вирощування багаторічних насаджень, тваринництва, овочівництва, органічної продукції та зберігання і переробки вирощеної на ній продукції. При цьому немає дієвого механізму контролю за таким цільовим використанням земель та відповідальності за такі порушення.

Ініціатори законопроекту зазначають: практика проведення земельних торгів в Україні вкотре доводить необхідність не тільки удосконалення законодавства в цьому напрямку, а й потребу стимулювання передачі земель саме через аукціони. На мою думку, доцільно передбачити впровадження навчальних семінарів для фермерів щодо порядку проведення процедури земельних торгів. Складність участі в аукціонах- основна причина відсутності попиту серед фермерів.

Вказані недоліки означають, що певна категорія громадян і надалі зможе використовувати прогалини законодавства у своїх корисних цілях.

Зауважу, що прийнятий законопроект містить і позитивні нововведення для розвитку сімейного фермерства. Більш детальне регулювання процедури проведення аукціонів, визначення категорій громадян, які мають переважне право на приватизацію, а також обмеження в подальшому відчуженні приватизованої землі з часом повинні забезпечити належне регулювання земельних відносин, створення сприятливих умов розвитку фермерських господарств. Тоді фермери зможуть конкурувати з великими аграрними підприємствами, а це сприятиме ширшому асортименту, підвищенню якості продукції, триматиме доступні ціни.

 

Старший юрист ЮКК «Де-Юре», адвокат Ігор Фомічов.